прошло уже очень-очень много минут с того времени, когда этот блог начал существовать и история о том, почему этот блог называется именно так, а не иначе, уже давно позабыта..так что, каждый, кто посещает этот блог, может смело придумать свою собственную легенду об этом.
17 января 2016 г.
Цитата дня
14 января 2016 г.
и где моя такая мечта?
- Не знаю. Это приятно. Сначала зажато…
…а потом начинаю и забываю про всё.
И…Словно исчезаю. Словно исчезаю.
Как будто тело меняется. Как будто там огонь.
Я просто…лечу…как птица. Как электричество.
Да…как электричество.»
12 января 2016 г.
стих дня
Сергій Жадан [офіційна сторінка]
+ + +
Вони навіть можуть жити в різних містах,
і в своїх розмовах не торкатися головного,
але ті слова, які він їй пише в листах,
вона читає так, ніби їх не було до нього.
І коли вона не отримує від нього листів,
і починає нити і рахувати втрати,
вона ненавидить все, що він їй говорив,
себто, ненавидить взагалі усе, що може згадати.
І коли він відкриває світ, ніби верстак,
пристосовуючи його до любові своєї,
все, що він робить, він робить щоразу так,
аби вона розуміла, що він це робить для неї.
Тому що для нього найгіршим з усіх терзань,
миттю, коли починались усі його біди,
завжди було проводжати її на нічний вокзал,
до останнього сподіваючись, що вона не поїде.
І тому він хоче просто бути з нею цієї зими,
класти їй на подушку зібрані метеорити,
і спати з нею так, як пси сплять із дітьми –
щоби зігріти і щоби не розбудити.
І він говорить – хай буде так, хай буде без таємниць.
Хай буде так, - погоджується вона, рахуючи заметілі.
Мова їм потрібна лише для того, аби не наговорити дурниць.
Весело працює волинка серця в гарячому тілі.
8 января 2016 г.
Приступим...
новый год, цели.
Некоторые планы уже записала и они ожидают скорейшей реализации)). В эти планы входят книги. Одну из книг, которую я давно хотела прочесть, я не внесла в список. Но, к моей радости, я увидела её одну одинёшеньку, на полке книжного магазина. Схватила её не раздумывая и через пару часов приступила к чтению, отложив только начатое "Вино из одуванчиков".
И так, первая книга, которую прочту в этом 2016 году, буде "Крадійка книжок" Маркуса Зузака.
Буду пополнять этот пост цитатами из этой книги. Уж очень давно я этого не делала)... 8.01.16
"Поцілунок (Дитячий спосіб приймати рішення)
"Люба Saumensch,
ти досі така ж бездарна у футболі, як під час нашої минулої гри? Сподіваюсь на це. Бо тоді я зможу знову обігнати тебе, як Джессі Овенс на Олімпіаді..."
На площі стояла статуя крадійки книжок...
Рідкісне явище, хіба ні, щоб статуя з'явилася ще до того, як прославилась її натхненниця."
- Alles ist Scheisse, - оголосив Руді.
Усе паскудно.
"Часто я бажаю, щоб усе це скнчилося, Лізель, але тоді ти робиш щось таке неочікуване - як-от спускаєшся до підвалу зі сніговиком у руках".
Ні, думала по дорозі Лізель. Це моє сердце втомилося. Тринадцятирічне серце не має так втомлюватися."
"Їй вже кортіло піти, але не пускав якийсь незрозумілий обов'язок залишитись. Вона поривалася щось сказати, але потрібних слів було надто багато, вони надто швидко крутилися на язиці. Кілька разів Лізель намагалася їх впіймати, але мерова дружина випередила її."
Ніхто не хотів скидати бомби на Небесну вулицю. Ніхто ж не буде скидати бомби на місце, назване на честь неба, правда? Правда?"