Ми живемо в прагматичні часи. Пройшла доба лицарства, коли доблесний лорд чи ідальго був готовий скакати на своєму вірному коні всю ніч до замку прекрасної дами, аби просто помилуватись світлом з її вікна, а потім мусив так само їхати назад, бо на 6 ранку в нього намічалася дуель, війна чи ще якісь насущні лордівські проблеми. І він був щасливий, якщо його поїздка увінчалась знаком уваги дами у вигляді кинутої з вікна хусточки чи квіточки. І дама була щаслива, вона тішилась з того, що відважний ідальго кладе їй до ніг своє серце. Єдиний, хто програвав у цій ситуації, – це бойовий кінь закоханого, бо йому доводилось перти романтично налаштованого хазяїна в обидва боки, замість мирно жувати сіно на лордівській стайні.
(Олена Концевич)
(Олена Концевич)
